Криниці мого дитинства

 "Хай кожному нині насниться

Прозора, немов льодок,

Це слово співуче - криниця,

Дзвінкої води холодок".

Йосип Курлат

Криниці... Оспівані в народних піснях, вони символізують Батьківщину, рідну домівку, непорушну віру у безсмертя народу, джерело його високої духовності.

"Криниці мого дитинства" - таку назву мала народознавча година, яка відбулась 24 червня в бібліотеці села Станіславка. 

Завідуюча бібліотекою Валентина Іванівна Христич запросила на захід молодших читачів, учнів 3-4 класів, та розповіла їм про те, як з'являлися криниці в рідному селі, скільки їх зараз є у селі, хто їх доглядає. Дуже зацікавила дітей розповідь бібліотекаря про методи знаходження джерел, легенди про криницю-журавель.

Діти, в свою чергу, читали вірші про чисту водицю, згадували прислів'я та приказки нашого народу про животворні джерела, співали українські пісні про криниці: "Ой у полі криниченька", "Копав, копав криниченьку" та інші.

Народознавча година продовжилась екскурсією до сільської криниці, де діти напились холодної життєдайної води і зачитали відомий вірш Йосипа Курлата "Це слово співуче - криниця, дзвінкої води холодок", підтверджуючи, що криниці - це дійсно джерело пам'яті про наших предків, це оберіг, що об'єднує різні покоління.