понеділок, 2 жовтня 2017 р.

Бібліоподорож "Країною храмів та левів"



Вже другий рік поспіль своє професійне свято бібліотекарі Подільщини відмічають, мандруючи туристичними  маршрутами України. І, зважаючи на те, що День туризму та День бібліотек в календарі знаходяться майже поруч, святкуючи професійне свято, бібліотекарі поєднують приємне і корисне.

Цьогорічну подорож бібліотекарі присвятили «Країні храмів та левів». І дійсно, назвати Львів просто містом – цього замало. Бо старовинний Львів з його розмаїттям древніх храмів, церков, скульптур, вузеньких вуличок австрійського, польського, вірменського та  єврейського кварталів, італійським двориком, романтичними кав’ярнями,  «чоколятницями» та знаменитими левами є цілою країною…




Кажуть, що Львів – підручник з архітектури. Й не дарма, адже в цьому стародавньому місті переплетені різні архітектурні стилі та форми, кожна пам’ятка сповнена індивідуальності та неповторності.



За 7 годин екскурсій бібліотекарі познайомились з 7 чудесами Львова та дізнались, чим схожий Львів з Римом, Парижем, Лондоном, де той «загублений світ» і чому Львів вважають одним з найромантичніших міст Європи.

Нашим гідом була одна з найдосвідченіших екскурсоводів – пані Тереса, корінна львів’янка з польським корінням, колишня бібліотекар за фахом, тому її розповіді для бібліотекарів були дуже цікавими  та пізнавальними, з великим фактичним матеріалом, чіткою хронологією та безліччю історичних подій та прізвищ, помережана місцевими легендами та повір’ями.


Першим нас зустрів Собор св. Юра, побудований у 40-60-х роках XVIII століття в стилі бароко. Він є головною святинею українських греко-католиків, де зберігається чудотворна ікона Теребовлянської Богородиці (XVII ст.) і копія Туринської плащаниці.



У крипті собору міститься усипальниця митрополита Андрія Шептицького,  визначного релігійного діяча та знаного мецената української культури, засновника храму.


Після собору св. Юра на нас чекав підйом, що веде до Високого Замку, звідки відкривається незабутня панорама усього міста. Колись на цьому самому високому пагорбі стояла велична фортеця, яка захищала місто від ворогів, а сьогодні від неї залишились тільки рештки кам’яної стіни.




Але незважаючи на крутий підйом, кожен із поважаючих себе туристів намагається побувати на самій верхівці і насолодитися неповторним видом, який відкривається з оглядового майданчика.



А далі автобус привіз туристів до знаменитого на всю Європу Личаківського кладовища,  яке є державним історико-культурним музеєм-заповідником.  Цей цвинтар поважніший від лондонського Хейгет, паризького Пер-Лашез та варшавського Повонзок,

тому що  на 86 полях загальною площею 40 гектарів розміщені понад 300 тисяч поховань, а на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Бібліотекарі не могли не затриматись біля могили українського письменника Івана Франка, композитора Володимира Івасюка, оперної діви Соломії Крушельницької.

Вразив бібліотекарів і Львівський академічний театр опери і балету, названий  на честь Соломії Крушельницької, відкриття якого відбулось у 1900 році і зібрало багато гостей з великих театрів Європи.


Його зображення ми бачимо кожного дня, тримаючи в руках 20-гривневу банкноту. Велична будівля, з бронзовими скульптурними групами крилатих постатей «Комедії і Драми», «Слави» і «Музики», крізь призму граючих на сонці струменів фонтану просто зачаровує кожного, хто наближається до театру.


Зі стилем раннього бароко ми познайомились, побувавши біля Храму святих апостолів Петра і Павла або колишнього Костелу єзуїтів, який від 2011 року є Гарнізонним храмом Збройних Сил України.




Збудований у 1610-1630 роках італійським архітектором єзуїтського ордену, у радянські часи він 65 років (з 1946 по 2011 рр.) простояв закритим і виконував функцію книгосховища, де розміщувались 2,5 мільйони примірників книг бібліотеки ім. Стефаника.


Відкрита для туристів велична постать храму вражає своєю первозданністю, яка не змінилась з XVII століття, масштабністю та таємничістю, в підземеллях якого за стародавніми легендами бродить привід Чорного ченця. Сучасне підземелля оздоблене макетами міста від часів його заснування до сьогодення та прикрашене банерами з історичними постатями видатних мешканців Львова.

Велику увагу бібліотекарів привернула і виконана у стилі пізнього ренесансу каплиця Боїмів – усипальниця родини Боїмів, побувана у XVI столітті. Зелений купол чорної камяниці увінчує унікальна скульптура  сидячої фігури Христа Скорботного, а «оперізує» його такий напис латинською мовою «Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль?» (Плач Єремії)


Не можна не згадати і зелений, уквітчаний Італійський дворик», що знаходиться у внутрішньому подвірї Королівської камяниці, де гармонійно передається атмосфера двориків Венеції та Риму.

На даний час у італійському дворику знаходиться кафе, у якому відвідувачі можуть приємно провести час просто неба, насолодитися традиційними стравами італійської кухні, поспілкуватися з друзями за келихом вина, коктейлю або філіжанкою кави та побувати на виставці картин сучасних авторів.


Старовинна аптека-музей «Під чорним орлом» залишила багато вражень. Ми вперше побачили старовинні преси для виготовлення лікарської сировини, касові апарати, аптекарські ваги, середньовічні пляшки для ліків, що відрізняються по кольору за призначенням, фрески, що збереглися з 1735 року до наших часів.

Вразив своєю самобутністю та допоміг втамувати голод і оригінальний гриль-бар - реберня «Під Арсеналом», що знаходиться в старовинному підвалі . Девіз реберні – «Руками смачніше», церемонія подачі головної страви – жарених реберець – м’ясником у шкіряному фартусі з фігурним штопориком повністю занурює в атмосферу середньовіччя та залишає незабутні враження.

Час екскурсії збіг непомітно. На жаль, для нас ще залишилось багато секретів та таємниць цього величного і загадкового міста, але ми отримали справжню культурно-естетичну насолоду від міста, яке «спробувало усі великі європейські стилі – готику, ренесанс, бароко, класицизм» та трепетно зберігає спадок візантійської, польської, німецької, вірменської, австрійської, єврейської культур.


Немає коментарів:

Дописати коментар