Дні переплітіння традицій - дні веселих розваг!

13 та 14 січня – дні суцільних парадоксів, протиставлень та поєднань протилежностей. Ось і перший парадокс: у святкуванні 13 січня тісно переплітаються християнська та язичницька традиції. Адже цього дня церква відзначає суто релігійний День святої Меланії. Однак, як зазначають етнологи, це збігається зі святом Маланки, історія якого сягає своїм корінням ще дохристиянських часів. Воно, всупереч християнським канонам, супроводжується переодяганнями, використанням масок та костюмів. Це у давнину виконувало важливі релігійно-магічні функції, а нині перетворилося на веселу розвагу.

На Меланки ходять також парубоцькі гурти. Вони називаються "водити Меланку". Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.
Ввечері цього дня дівчата ворожать.

В різних районах України існують свої форми ворожіння. Ось де-які з них:
виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою - таким і буде суджений: якщо пес, то лихим а життя собачим, вівця - тихим і сумирним, тощо;
біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;
кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють:"Суджений-ряджений, розчеши мені голову!". Хто присниться, з тим і випаде одружитись;
або перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: "Суджений-ряджений перевези через місток". Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.
А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком. Цей день є однією з найяскравіших зірочок у гірлянді зимових свят, одним із трьох Великих церковних, серед яких Різдво, День Святого Василя та Водохреща.
З давніх часів на Україні а на ранок 14 січня – посівають. Щедрують тільки дівчата, а посівають - тільки хлопчики і юнаки. Вважається, що якщо чоловік першим увійде в будинок 14 січня до полудня, то він принесе з собою щастя і благополуччя.Дівчата ж співають щедрівки – пісні, у яких величають господаря. Засівальні пісні є вербальним супроводом чудодійного обряду: бажають добробуту, при цьому посипаючи зерном житло для майбутнього врожаю та благополуччя в родині. 

Святитель Василь Великий, поряд із святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у середовищі віруючого люду. Частина мощей святителя Василя й до сьогдні перебуває в Почаєвській Лаврі. Василь стяжал у Господа дар провидіння й чудотворінь. Відомо багато випадків чудесних зцілень, здійснених святителем Василем Великим. Сила молитов святителя Василя була на стільки велика, що він міг просити у Господа прощення грішнику, що зрікся Христа, змусивши його щиро покаятися.


А ні час, ні сучасна глоболізація не здатні змінити, або знищити старі добрі свята ,бо вони закладені в нас генетично!