"Ми в цій землі житами проросли, щоб голоду не знали люди вічно..."

Серед різноманіття дат і подій 2012-2013 років найбільш гострою біллю в душах усіх, хто живе в Україні, є 80-річчя Голодомору 1932-1933 рр.

Минуло 80 років з часу найбільшого злочину сталінізму, скоєного проти українського народу. На десятиліття можна засекретити архіви, можна замести сліди злочину, можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію. Але з пам'яттю народу нічого не вдієш. Після заборон, утисків, принижень людської гідності оживає, відроджується історична правда.

12 листопада в краєзнавчому відділі Котовської центральної районної бібліотеки відбулася презентація документально-книжкової виставки "Ми в цій землі житами проросли, щоб голоду не знали люди вічно...", на який представлені документальні свідчення очевидців та учасників тих страшних подій  на Котовщині, відео та аудіо матеріали, малюнки та твори учнів Котовського району, фотоматеріали та документальні книги, в яких висвітлюються події тих жахливих років. 

 

Бібліотекар краєзнавчого відділу Н. І. Балабан розповіла присутнім про передумови виникнення голоду на нашій благодатній землі, про його перебіг і наслідки для нашої країни, запропонувала ознайомитись з відеоматеріалами "Хлібна гільйотина" та "Геноцид українського народу".

Презентація книжкової виставки до Дня пам'яті жертв голодомору  "Схилімо голови в скорботі" відбулась і в бібліотеці станції Борщі. До уваги читачів сільської бібліотеки були запропоновані  представлені на виставці документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення односельців.

Завідувачка бібліотекою Г. М. Трояновська познайомила присутніх  з братською могилою жертв голодомору, похованих в селі Борщі, і хатою, в якій в 1932 - 1933 р.р. годували сільських дітей  кулішем, рятуючи  від голодної смерті. 

Документи  та книги, представлені на бібліотечних виставках, є своєрідним пам'ятником всім безневинним жертвам найбільшої трагедії українського народу. Їх нелегко читати, неможливо без сліз дивитись відеоматеріали, але треба. Бо ми повинні знати повну правду про минуле, якою б страшною вона не була, для того, щоб ніколи таке не повторилось в майбутньому. Наш народ має право жити щасливо!