Пронеси добро й милосердя через усе своє життя

                                                                                      Місячник добра та милосердя

"Плекай добро, воно повернеться до тебе. 

Чини добро, і будеш ти в раю. 

Роби добро. Господь сказав так треба! 

Я з далека добро розпізнаю"  - такими словами розпочалася зустріч з добрими друзями бібліотеки і Будинку культури - подружжям Абрамовськими Миколою Павловичем і Наталею Михайловною 8 серпня.  Сільський бібліотекар с. Мардарівка Людмила Шевченко та художній керівник Будинку культури  Людмила Піструїл завітали до творчого подружжя на годину спілкування   "Доброта та милосердя  - два крила".

Сімейна пара Абрамовських - люди похилого віку, їм вже за вісімдесят, але ще живкі і дуже позитивні. При зустрічі з працівниками культури вони охоче поділились сімейною радістю, що внучка виходить заміж в Молдові, а внук з Штатів прилітає на весілля і, нарешті, вони всі зустрінуться, як у добрі часи.  Гроші, що збирали на смерть - прийдеться витратити на весілля. Смерть відміняється, бо щастя онучки важливіше!

Микола Павлович показав свої нові малюнки.  Портрети - це його хобі. Він з радістю завжди дає їх на кожну виставку, яку проводять в селі працівники культури. Не відстає від діда і Наталія Михайлівна - похизувалася перед гостями новою вишивкою та поділилась знаним власним рецептом по заготівці на зиму солодкого перцю.

Та всеж жирну точку на нашому заході поклав Микола Павлович, зігравши на баяні  та заспівавши пісню – шарж, яку сам і написав. 

Добрі люди, добра зустріч, добрий настрій, суцільний позитив... Працівники культури прийшли підтримати і допомогти літнім людям, а на ділі, самі отримали неймовірний заряд Людяності та Доброзичливості.

Долучиласьсь до місячної акції Доброти та Милосердя "В душах людських хай палає тепло, людське милосердя хай творить добро" і бібліотека селища Борщі, запросивши до бібліотечної світлиці на годину спілкування "Пронеси добро й милосердя через усе своє життя" поважних  жінок села.

Присутні говорили, спілкувалися, обмінювалися думками про найцінніше -вічний людський скарб доброту, людяність та милосердя. За чашкою чаю, в невимушеній атмосфері вони згадали про людей, які живуть в тяжких умовах, отримують мізерну пенсію і страждають не тільки від того, що важко жити, а й через те, що часто не чують вкрай необхідного "Добрий день". 

Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до Милосердя, Доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми. Лікування добротою потребують не тільки хворі і самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого болю, несправедливості і горя. 

Наприкінці заходу Ганна Михайлівна звернулася до своїх мешканців-користувачів зі словами та побажаннями: "Поряд з нами живуть, а може доживають останні дні одинокі та пристарілі, ті, кому допомогти можемо тільки ми, наші сусіди, колеги. Зараз. Сьогодні, бо завтра може бути пізно. Життя хай Ваше буде світлим, а серце щирим і привітним!