Сало, сало, українське сало!

 

Кажуть, у кожного народу є свій символ: у французів – круасан, у японців – суші, а в українців – сало. Бо що може бути дорожче за шматочок біленького, ніжного сальця, ще й з хрусткою скоринкою чорного хліба?

Українцями зібрано безліч приказок і прислів’їв про сало: «Бачить кіт сало, та сили мало», «Добрався, як кіт до сала!», «Дурне, як сало без хліба», «Залив сала за шкуру», «Знає кіт, чиє сало з'їв», «Навчить біда коржі з салом їсти», «Не для пса ковбаса, не для кицьки сало», «Носиться, як кіт з салом», «Хоч борщ без сала, аби душа пристала».

А скільки старих і сучасних жартівливих пісень присвячено цьому смачненькому продукту:  «Горілка, сало, огірок» (народна застільна), "Сало, сало, українське сало" (яку з успіхом не раз виконував Михайло Поплавський) та багато інших!

Саме про це й йшла мова сьогодні, в День українського сала, в бібліотеці села Станіславка під час народознавчої години "Сало, сало, українське сало".

Дорослі і юні відвідувачі бібліотеки ласували смачним сальцем та знайомились з книжками про цей чудовий український продукт, серед яких: Бойко А. Наше сало. Історія, способи соління, справи, анекдоти; Волков О. Сучасна українська кухня. Гастрономічна подорож Україною; С. Андрющенко. Звичаї нашого роду. Страви української кухні.

Закривав захід заклик бібліотекаря: «Пам’ятайте: у бібліотеці – книжки, вдома – сало, а в серці – любов до України!» Адже з салом навіть книжки читаються легше: сторінки не зливаються, настрій тримається, а думки - бадьорі!