"Якщо ми війну забудемо, знов прийде війна"

до 70-річчя звільнення України

11 квітня  естафету районної акції  "Пам'ятаємо всіх поіменно" приймала Борщівська сільська рада, населені пункти якої першими в Котовському районі були звільнені від німецько-фашистських загарбників. На свято зібралися делегації від усіх сіл сільської ради: Дібровка, станція Борщі, Зелений Кут, Зарница, село Борщі. 

До Борщівського клубу урочисто підходили колони учнів Борщівського інтернату, сільської школи з державними прапорами і живими квітами. В невеликому залі  клубу не залишилось жодного вільного місця. 

Чисельною була і делегація від Великофонтанської сільської ради на чолі з головою сільради Остапчук Катериною Никифорівною. 
Начальник відділу культури Шапран Ольга Михайлівна, голова районної ради ветеранів Царан Тимофій Семенович, бібліотекарі, клубні працівники, педагоги та молоді, талановиті учасники художньої самодіяльності Малого Фонтану

 достойно передали всі атрибути районної акції: пам'ятний альбом, гільзу із запаленою свічкою, солдатську каску із живими квітами Борщівській громаді, очолюваною Правенко Валентиною Петрівною.

 

Складову естафети - виставку-коло "Україна в полум'ї війни" - презентувала для присутніх завідувачка бібліотекою Малого Фонтану Ірина Дмитрієва. 

Спільний концерт працівників районного центру культури та дозвілля та юних аматорів Малофонтанської сільської ради зумів донести до кожного велич тих років та ціну Великої Перемоги.

 

 Заключні рядки пісні - "Нам є, що захищати, нам є, що берегти" - були підхоплені усім залом.

Урочистості продовжились після концерту, коли делегації від кожного села поїхали покласти квіти на братські могили своїх сіл, де на них чекала почесна варта сільської молоді.  

Приємно, що почесним гостем свята став один з двох залишившихся в живих на Борщівській землі ветеранів Великої Вітчизняної війни, Ісраєлян Місак Сагателовіч, армянин за національністю, який 20 років тому переїхав в село Зелений Кут з Нагорного Карабаху. На тілі цієї людини війна залишила свої відмітини від осколочних поранень, лишилась  на все життя і важка контузія.  Другий ветеран - Швець Павло Деонисович - на жаль, прикутий до ліжка. 

Жвавий інтерес до живих свідків війни, до героїчної історії нашого народу не полишає сучасну молодь. Квіти для ветерана, квіти для братських могил, знання пісень Великої Вітчизняної війни, інтерес до літератури про війну свідчить про нездоланний патріотизм нашої молоді.

Шана людям, що подарували нам живі березневі ранки, мирне життя і бажання все це зберегти було основним лейтмотивом урочистостей.