Назавжди воїни і патріоти: урок мужності в центральній бібліотеці

Цими днями в Україні на державному рівні відзначається 30-річчя виведення військ з Афганістану, де протягом 10 років йшла важка кровопролитна війна. За ці роки в бойових діях «чужої» війни взяли участь 700 тисяч бійців, 160 тисяч з яких – українці. 

15 тисяч воїнів-інтернаціоналістів віддали своє життя на чужій території, 3360 з яких – наші співвітчизники, 72 зникли безвісти, близько 4000 отримали інвалідність.

Афганська кампанія залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях, хто втратив друзів, синів чи батьків.

До цієї знаменної дати в медіацентрі центральної бібліотеки відбувся вечір-реквієм «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя…», гостями якого стали студенти Подільського професійно-технічного ліцею та воїни-ветерани, учасники бойових дій в Афганістані.

Ведучі вечори Надія Балабан та Людмила Бензар розповіли присутнім про передумови введення радянських військ до Афганістану, озвучили сумну статистику втрат, підкреслили страшні наслідки цієї війни для України, і для нашого району зокрема: 

додому на Подільщину не повернулися капітан Цуркан Василь Дмитрович, уродженець села Гидерим, старший лейтенант Кобилецький Василь Миколайович (с. Любомирка), старший лейтенант Москалюк Геннадій Петрович (м.Подільськ), сержант Травкін Володимир Борисович (м. Подільськ) та молодший сержант Покосенко Ігор Васильович, житель села Муроване. 

Їх фото з короткою біографією були представлені на документально-книжковій виставці «Цей одвічний біль  Афганістан».

Розповідь бібліотекарів перемежувались щемливими віршами та піснями, які супроводжувались відеорядом документальних кадрів подій Афганської війни (бібліотекар Віолетта Зінченко).

Справжній урок мужності, патріотизму, вірності солдатському долгу отримали юнаки професійно-технічного ліцею від запрошених на зустріч воїнів-афганців:

голови Подільської районної Спілки ветеранів Афганістану Василя Всеволодовича Мокряка та членів Спілки Миколи Васильовича Сіренка та Олексія Павловича Ухожана, 

які поділились з юнаками своїми спогадами, згадали своїх бойових побратимів, відповіли на численні питання майбутніх захисників України.

З перших вуст хлопці почули про те, як практично без воєнної  підготовки, одразу після закінчення ПТУ, всі вони попали на війну, як було важливо вижити у першому бою, щоб повернутися живим, а потім, після Афгану, зустріти свою «половинку», щоб винайти сили пережити ті жахіття та жити далі, 

про військове братерство та взаємовиручку, про важливість пам’ятати тих, хто не повернувся і бути готовим захищати свою Вітчизну в будь-який час, тому це священний обов’язок кожного молодого чоловіка.  

Більш довірлива розмова зав’язалась у ветеранів з юнаками біля книжково-документальної виставки, де у неформальній обстановці хлопці обступили афганців і питали про все: і про воєнний пайок, і про одяг, і про піщані бурі, і про жорстокість душманів. 

Біля виставки було зроблено спільне фото, де юність 80-х зустрілась з юністю 2000-х.

Завершився захід хвилиною мовчання на знак пошани всіх загиблих в тій неоголошеній десятирічній війні.

"Війни! Скільки їх було в історії людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль…", - зауважив майстер студентської групи Олексій Янкевич, 

наголосивши про важливість знати про ті дні і події, про людей, що опинилися в настільки складних, а іноді й критичних обставинах, про загальну повагу до учасників війни, про те, що пам’ятати про них треба повсякденно, не лише в дні пам’ятних дат.