четвер, 28 березня 2019 р.

Містична чорна драма в бібліотечному медіа-центрі.


27 березня в медіа-центрі ценральної бібліотеки  на Подільщині  в рамках фестивалю "Наше українське кіно"  (Артхаус Трафік) пройшов перегляд  кінострічки від режисера Володимира Тихого "Брама", яка  стала  переможців Восьмого конкурсного відбору Держкіно. 

Сценарій фільму заснований на п'єсі  культового українсько-німецького драматурга Павла Ар'є "На початку і наприкінці часів". П'єса   вже встигла стати театральним хітом. Спектакль по ній ставився багатьма театрами в Києві, Львові, Харкові, Херсоні, Москві та інших містах.



Саме після того, як режисер Володимир Тихий подивився одну з таких вистав - він і взявся за його екранізацію: "Мене вразили характери цих персонажів. Герої п'єси Ар'є – потужні, яскраві і об'ємні особистості. І всі – далеко не позитивні. Спектакль не відпускав мене цілий рік. Так писав п'єси Вільям Шекспір", - сказав режисер. 




Тому за жанром фільм "Брама" дуже різнобарвний. Це і чорна містика, і захоплюючий трилер,  і муторошна людська драма, і комедія водночас. 


Картина оповідає про родину, яка мешкає у Чорнобильській зоні відчуження. Голова сім’ї — ексцентрична баба Прися, якій вже за 80 років. Вона курить загадкову травичку, їсть грибочки і радіоактивне м'ясо, спілкується з радіо навіть коли в ньому немає батарейок, чаклує, а також розповідає історії про інопланетян у парламенті і мавок у лісі. 



По господарству їй допомагає дочка Слава. Після аварії на ЧАЕС вона з сім'єю переїхала в Крим. Але влаштуватися на новому місці не вийшло через принизливе тавро чорнобильців, яке поставило на них суспільство. 



Окрім того синові Слави, Вовчику, діти неодноразово розбивали голову, щоби подивитися на його "чорнобильські мізки". В результаті у хлопця почалися розумові відхилення. Вони повернулися назад до баби Присі в Чорнобильську зону. Родина живе ізольовано від світу, однак якщо Вовчик і Слава прагнуть поїхати до міста, то баба Пріся твердо переконана, що її місце саме тут, у безлюдному селі, але на своїй землі. 


У головних ролях знялися Ірма Вітовська-Ванца і Віталіна Біблів. Також тут з’являється актор львівського театру ім. Курбаса Ярослав Федорчук. Їх гра переконлива.


Дивлячись на Ірму Вітовську, бачиш бабцю старої закалки з її специфічною мовою, рухами, поглядом. Те саме і з іншими. Віталіна Біблів у своєму образі демонструє глядачу не одну долю жінки, яка стикнулася зі складнощами у житті і не може їх подолати. Вовчик — дитина у дорослому тілі з бажаннями від обох сторін свого єства — один з прикладів акторської майстерності Ярослава Федорчука.


Протягом перегляду глядач спочатку сміявся, потім переживав, а у фіналі – плакав. Це  шквал емоцій, що не залишає байдужим, вона дає можливість замислитися, глянути на нашу історію загалом, відшукати в ній певні закономірності та врешті-решт спробувати обернути ці закономірності собі на користь, бо бездіяльність вбиває. 

Немає коментарів:

Опублікувати коментар