...Де ріс найгустіший спориш

                                                       Криниця на дорозі край села, 

                                                           І журавель, похилений над нею.

                                               Куди б мене дорога завела,

                                                       Я буду завжди з рідною землею.

   З давніх давен українці   шанобливо ставилися до річок, озер, криниць , джерел. Берегли і леліяли їх,  бо добре знали, що вода – життя на землі. Теперішньою проблемою всіх людей на землі є «екологічні» захворювання природи. Природа землі схожа на організм  людини, тільки  дуже великий. Як дихальна система постачає  у людський організм кисень - так і ліси збагачують киснем повітря Землі. Як кровоносна система живить усі клітини людського організму - так  криниці, ріки  і моря несуть воду і поживні речовини до всього  живого на планеті. Ось таким вступом бібліотекарі Липецької центральної бібліотеки почали «свято криниць». Вони багато розповіли дітям про значення криниць для життя селян, цікаво було дізнатися про те, як раніше односельці нашого села знали де і як шукати  гарні джерела. Вони це робили за допомогою вербових прутиків - брали прутики у правицю і обстежували ті місця, де ріс найгустіший  спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулися до землі – можна на тому місці копати криницю. Але перед тим, як почати  користуватися криницю, відбувалося ритуальне дійство: проводилось освячування криниці, очищення криничних джерел, ремонт цямрина,  прикрашання , обсипання довкола піском .  

Між людей ходить така легенда: "Колись, у сиву давнину,  мале хлоп’я загубилося у лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилився і не зміг дістати з неї води. Де не візьмись – у небі з’явився журавель. Він спустився біля криниці і нагнувши свою довгу шию, дістав з неї води. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У нього прибули сили і він знайшов стежку додому. Після того випадку люди в пам’ять про доброго птаха стали робити криниці, схожі на журавлів. І називають їх криницями – журавлями." Легенда, яку розповіли бібліотекарі про Криницю-журавля, настільки зацікавила дітей, що кожен з них захотів знайти таку  чарівну криницю у власному селі. І знайшли…      
В кінці зустрічі бібліотекар Урсул Інга Іванівна провела вікторину " Прислів'я та приказки про криницю" та загадала  цікаві загадки. Діти поверталися додому задоволеними, адже дива поруч - потрібно тільки уважніше придивлятися до оточення! Зустрічі з бібліотекарями запам’ятовуються!