Лікар. Вчений. Педагог

В холодні лютневі дні виповнилось би 90 років від дня народження Євгена Павловича Подрушняка — нашого славного земляка і відомого вченого, ортопеда-травматолога, геронтолога і геріатра, організатора охорони здоров’я, Заслуженого діяча науки і техніки України, Лауреата Державної премії України, Академіка Української академії наук націо­нального прогресу, доктора медичних наук, професора.

До цієї дати в Станіславській бібліотеці було презентовано тематичну виставку "Лікар. Вчений. Педагог" про життєвий шлях та наукову, педагогічну та громадську діяльність відомого вченого. На виставці були представлені копії дипломів про закінчення медичного інституту та Лауреата Державної премії (11 груд­ня 1984 р. за підписом Б. Патона), грамот від Президії Верховної Ради Української РСР (17 червня 1988р.) про присвоєння почесного звання "Заслужений діяч науки і техніки України" (за підписом Президента Укра­їни Кравчука Л.М. від 25 травня 1994 р.), грамота Митрополита Київського і всієї України Володимира від 21 лютого 2004 р., патенти, методичні рекомендації, монограми, статті з вітчизняних та зарубіжних газет та журналів, а також книги Є.П. Підрушняка. Остання надзвичайно цікава "Наука и религия глазами православного ученого" була подарована бібліотеці рідними Євгена Павловича в 2013 році. Для учнів 11 класу було проведено огляд літератури та підготовлено біографічну довідку про нашого славного земляка.

Народився Євген Павлович 21 лютого 1924 року в селі Станіславка в селянській сім'ї, де крім нього росли ще три сестрич­ки. Навчався в Станіславській , а потім в Воронківській (Молдова) школах, але війна перекреслила плани на подальше навчання здібного учня. Моло­деньким хлопчиком потрапив він на фронт. Від рідного порогу до міста Веспрем, що в Угорщині, бив окупантів. Бойові нагороди - орден «Великої Вітчизняної війни» 1-­го ступеня у 1985 році, орден «За мужність» та медаль «За відвагу» — у 1994 році, медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» — у 1945 році свідчать про без­страшність та хоробрість юнака.

Після закінчення війни молодий фронтовик вступає до Чернівецького медичного інституту і в 1951 р. отримує диплом з відзнакою і продовжує навчатися в аспірантурі Київського медінституту. Сумлінна праця принес­ла Євгену Павловичу визнання та славу. Він став знаним ученим.

Ортопед-травматолог найвищої кваліфікації, блискучий клініцист. Йому належать більш ніж 300 наукових праць, 9 монографій, під його керівництвом під­готовлено та захищено 31 докторська і кандидатська дисертація. Але головною рисою його характеру були чуйність, увага та турбота про людей, які він проявляв повсякчасно.

Євген Павлович надав висококваліфіковану консультативну та лікувальну допомогу більш ніж 17 тисячам своїх пацієнтів різного віку. Багато станіславців з різними травмами та захворюваннями хребта приїздили до нього в Київ, а коли Євген Павлович приїздив у рідне село в гості до сво­го племінника Данилевича П. В., то йому одразу виділялась окрема кімната для прийому пацієнтів — доярок, механізаторів. Сьогодні в селі проживає однокласниця вченого - 90 річна Кременчук Тамара Сидорівна, яка згадує його як дуже здібного учня, доброго товариша.

По слідах батька і матері пішли і діти Євгена Павловича — донька Неля і син Анатолій теж відомі медики.

Станіславці пишаються своїм земляком. Його приклад в досягненні наміченої цілі надихає  молодь не боятися труднощів і впевнено йти обраним шляхом до своєї мети.