Простими словами про складне і важливе.

28 липня, в День Української Державності,  КУ "Публічна бібліотека ім. Євгена Чикаленка" отримала щедрий подарунок - книгу Євгена Чикаленка "Розмови про сільське хазяйство" від засновника і директора туристичного бюро "Київські Фрески" Анжели Савченко. 

Видання є цінною культурною пам'яткою і  повертаються у культурний простір в такий непростий для країни час (Видавець Олександр Савчук, Харків), завдяки фінансовій підтримці небайдужих українців, як свідчення любові до України та данина пам'яті  Великому Українцю. 

Вперше книга побачила світ  в 1897 році в Одесі, відкружлявши 5 років столами цензорів Російської імперії, в умовах абсолютної заборони української мови у часи дії Емського указу і Валуєвського циркуляру з офіційного дозволу уряду Російської імперії: "Дозволено в виде исключения". Цензори бачили в майбутній книзі заборонене "нарєчіє; міністр хліборобства Єрмолов - порятунок від небезпеки голоду, спричиненого неврожаєм.

Ім'я автора Євгена Чикаленка було вже відоме в урядових колах, адже саме його господарство у степах України вражало найвищими показниками врожайності, коли хлібні землі переживали небувалу посуху. Залізничну станцію Мардарівка було включено до путівників Російської залізниці як місце локації зразкового господарства. Землевласник з університетською освітою, активний громадський діяч, тісно спілкуючись із селянами, розумів, що ключова проблема несформованої нації у відсутності доступу до освіти й знань рідною мовою і поставив собі за мету просвітити селянство з аграрних питань.

"Розмови" витримали мільйонні наклади. "Чорний пар і плодозміни", "Худоба: коні, скотина, свині і вівці", "Сіяні трави, кукурудза та буряки", "Виноград", "Сад" - стали справжніми бестселерами кінця XIX - початку XX століття та були нагороджені  золотою і двома срібними медалями.

Минули роки і книжка була вилучена з бібліотек учительських семінарій, навчальних училищ, народних читальнь і бібліотек. Із особливим завзяттям більшовики викорінювали з пам'яті українців імена тих, хто навчав селян гідного життя, дбав про їх освіту і просвіту, хто розумів, що успіх української революції залежить від мудрого розв'язання земельного питання.

Серед відданих забуттю - ім'я Євгена Чикаленка, Великого Українця, одного з тих, поодиноких, хто особистим прикладом учив любити Україну до глибини власної кишені, дбаючи не про власне багатство - про формування національної ідентичності.

Попри час, "Розмова про сільське хазяйство" не втратила актуальності і   була обрана для перевидання не випадково. 

Нашому поколінню випало щастя жити в Незалежній Україні, в країні, яка потребує господаря на своїй землі.  Українському селянину-власнику належить навчитися працювати так, щоб його господарство стало рентабельним, успішним, соціально відповідальним перед громадою. 

"Євген Харлампійович повертається із забуття..." І навіть далеким від сільського господарства, книга подарує неабияке задоволення.

«Я розказав в сій книжечці, як треба упорядкувати хазяйство, щоб з нього була користь та щоб була змога вибитись з тії біди, що гнітить тепер хліборобів. Я розказав не казку, не байку яку небудь, а те, що я сам випробував на своїм хазяйстві та що люде по инших краях давно роблять. А на посвідок скажу словами Тараса Шевченка: Учитеся, брати мої, Учитесь, читайте И чужому научайтесь… Бо без науки, без книжки ви ще довго будете блукати як в темноти і жити в бідності».

Читайте! У вас є неймовірний шанс нарешті, через сотню років, скористатися порадами найкращого господарника України.

(Використаний матеріал зі вступу до видання Чикаленко Є.Х. "Розмова про сільське хазяйство" Анжели Савченко)