Обличчя видатних українців недавнього минулого у краєзнавчому музеї села Коси

П'ять унікальних видань – з чудовим друком, палітурками, ілюстровані сучасно представленими старовинними світлинами, багато з яких публікуються вперше – як експонати поповнили  музейну кімнату лірників у селі Коси Куяльницької громади. 

Вони придбані в рамках  місцевої програми з розвитку туризму у  харківському видавництві «Видавець Олександр Савчук», яке тримається на трьох китах: культурологія, етнологія та мистецтвознавство.

5 унікальних книг вийшли до пам’ятних дат, пов'язаних з життям і творчістю непересічних українців і представляють особистостей, які стали  втіленням цілих пластів національної української культури. 

Монографія дослідника Віталія Ханка  «Опанас Сластьон» присвячена життю і творчій діяльності класика українського мистецтва. 

Опанас Сластьон знаний передусім як віртуозний графік, художник-архітектор новітнього напряму початку ХХ століття, дослідник і популяризатор народного думового епосу, перший ілюстратор Тараса Шевченка та  творець унікальної портретної галереї народних музик,  а ще як засновник Клубу українських художників в Петербурзі, існування якого профінансував Євген Чикаленко, що дозволило ідентифікувати учасникам групи себе як українців. 

Книга «Портрети українських кобзарів Опанаса Сластьона» знайомить з  великою портретною галереєю українських кобзарів, над якою художник працював упродовж усього життя, аж до схилу літ. 

Кожен портрет має анотацію з іменем кобзаря, місцем та роком написання. Крім портретів, Сластьон упродовж свого довгого життя творив композиції, пов'язані з темою кобзарства,

робив ілюстрації до літературних творів, займався фотографією. Йому належить цінна в музикознавчому плані низка солідних досліджень.

«Ліра і її мотиви» Порфирія Демуцького вийшла до 110-річчя першого виходу в світ друкованої збірки «Ліра і її мотиви»(Київ, 1903), а також до 85-річчя від дня смерті П.Д. Демуцького ( 10.03.1860- 05.06.1927).

Унікальна збірка  й до сьогодні є неперевершеною за багатством і різноманітністю зафіксованих зразків лірницького репертуару. Вражаюча кількість записів лірницьких мелодій числом 52 є найповнішим зібранням із нотами як за тих часів, так і в наші дні і свідчить  про особливі стосунки поваги і довіри цього записувача із лірницьким середовищем, оскільки, як відомо, лірники завжди ревниво оберігали своє арго та репертуар від сторонніх осіб. Лікар за фахом, хормейстер - пропагандист народного співочого хору, який створив перший сільський етнографічний колектив і  протягом усього життя записував  і виконував із хором народні пісні, зробив дорогоцінний внесок у скарбницю української духовної культури нашого сьогодення.

«Музичні інструменти українського народу» корифея української культури Гната Хоткевича(1875-1938) чекала на свою публікацію 75 років. 

Порівняно з першою редакцією(Харків, 1930), друга редакція безсмертної і єдиної у своєму роді праці вдвічі більша за обсягом. 500 сторінок книги проілюстровані раритетними зображеннями та фаховими статтями найкращих українських інструментознавців сучасності.

Робота Хоткевича –  його дітище. Це феноменальний життєвий і науковий подвиг незабутнього Сподвижника, який залишиться вічним дороговказом для майбутніх поколінь Його вдячних послідовників. Бо ж, воістину, як колись говорили про нього «діди»: «Так міг грати( а рівно ж, і співати, мислити і, загалом, творити - М.Х) тільки сам чорт і … Хоткевич».

І п'ятий експонат – книга «Просвітник та бандурист Михайло Злобинець. Самовчитель до гри на кобзі або бандурі у двох частинах».   Видання підготовлене до 140-річчя з дня народження (1883-1937) відомого просвітника, який став символом непохитності власних переконань та боротьби за незалежність України. Михайло  Злобинець дебютував як поет, у студентські роки організував перший в Україні ансамбль «зрячих» бандуристів, писав україномовні книги і навчальні підручники. 

На підставі архівних документів та спогадів подано життєпис українського громадсько-культурного діяча, педагога, бандуриста. Окремим блоком у книгу вміщено репринт праці Михайла Злобинця» Самовчитель до гри на кобзі або бандурі», який вийшов у 1913- 1914 р. в Одесі в  друкарні Є. Фесенка Видавництво «Діло»  під  псевдонімом Михайло Домонтович.

 

Родзинкою  2 тому самовчителя стали 15 українських пісень з нотами та правилами гри на інструменті. Самовчитель вийшов під псевдонімом- Михайло Домовтович, який вперше Злобинець використав у 1905 році.  З 1906 року Михайло Злобинець  у книзі відвідувачів Тарасової гори підписувався як «Кобзар Домонтович». 

У 1937 році Михайло Злобинець був розстріляний радянською владою.  

Тож наші користувачі, які відвідають музей в Косах,  тепер мають можливість долучатись до сторінок історії й культури завдяки  унікальним  книжковим виданням.

Символічно, що книги надійшли до музею під час війни, коли наш народ знову відстоює право на свою ідентичність, свою історію і самобутність.