3 квітня в медіацентрі бібліотеки відбувся черговий показ художнього кінофільму в рамках фестивалю "Нове українське кіно" від Артхаус Трафік та Державного агенства України з питань кіно. Група студентів медичного училища ім. В. Жуковського стала глядачами кінострічки "Коли падають дерева" - копродукційної драми України, Польщі та Македонії.
Перед початком перегляду перед молоддю виступила бібліотекар медіацентру Ольга Волкунович, яка розповіла про фестиваль українського кіно, його організаторів та мету, надала інформацію щодо авторів кінострічки та отриманих нею нагород.
Фільм "Коли падають дерева" - повнометражний дебют української кінорежисерки Марисі Нікітюк. Світова прем'єра фільму відбулась 20 лютого 2018 року на 68-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, українська - влітку на Одеському міжнародному кінофестивалі. Стрічку також нагороджено премією "Відкриття року", яка відзначає автора найкращого повнометражного дебюту, від Першої національної премії кінокритиків "КІНОКОЛО".
Події фільму відбуваються в українській провінції, де розгортається історія 5-літньої бунтівної Вітки, її двоюрідної сестри-підлітка Лариси та її коханого молодого бандита Шрама.
Після смерті батька перед Ларисою гостро постає питання подальшого її майбутнього. Лариса хоче творити свою долю власними руками, та за любов до бандита Шрама її осуджує родина.
Бабуся, яка переживає лише за те, що скажуть люди, та змучена мати Лариси підштовхують її до стереотипного сценарію життя. Лариса і Шрам планують втекти разом подалі від бандитів, розрухи та родичів. Але поїхати зі Шрамом світ за очі не вдасться. Зрештою, куди тікати, якщо всюди неспокійні дев’яності. Він поїде на завдання – залякувати чоловіка, який заборгував гроші.
Лариса повернеться до села, навідавши у містечку овдовілу матір. Тінейджерська енергія, яка вирувала у першій сцені, почне в’язнути у болоті людських упереджень та байдужості, виринаючи на поверхню нервовими зривами та істериками.
Світ маленької Вітки знятий у стилі магічного реалізму, повний кольорів, символів та фантазій, протиставляє себе світу дорослих, де всі один на одного кричать та один одного використовують. Тільки вона розуміє кохання Лариси. Під кінець Вітці вдається втеча на білому коні, який під час всього фільму був її чи то справжнім, чи то вигаданим другом.
Молодь уважно спостерігала за подіями на екрані, без глянцу і гламуру, реальним, правдивим сьогодення не тільки глибинки України але й великих міст, за зламаними долями героїв. Бо нашій молоді є над чим задуматись, щоб уникнути такої долі.
Немає коментарів:
Дописати коментар